Ніякі прогресивні тренінги й семінари не взмозі призвести до тих самих результатів, що відмінно проведена корпоративна вечірка. Вкладені в такий захід гроші й зусилля в підсумку виправдовують себе. Але це тільки якщо все пройшло добре. Фахівці з РR дотримуються думки, що неправильно проведений внутрішній захід здатний нашкодити компанії сильніше економічних криз. Тому, щоб корпоративне свято не перетворилося в корпоративні "поминки", потрібно підійти до його організації з усією відповідальністю. А головна відповідальність, як відомо, лежить на керівнику.

Навіть коли глава компанії хронічно зайнятий, ключові рішення із приводу вечірки однаково доводиться приймати саме йому. Внутрікорпоративне свято - найважливіший захід внутрішнього PR, і якщо керівник обмежує свою участь вибором меню, місця проведення й згодою на фінансування - це, щонайменше, безтурботно.

Для початку потрібно визначити, хто в компанії буде займатися пов'язаними із заходом організаційними питаннями. Як правило, це фахівці із внутрішнього PR, представники відділу кадрів або просто ініціативні співробітники. Краще залучити й тих, хто професійно влаштовує торжества (організаторів, ведучих, артистів, світло- і звукотехников) - при великій кількості запрошених без них вже точно не обійтися. Звернутись до фірми з організації свят не є панацеєю: потрібно обов'язково прикласти й свої сили, але залучення фахівців, безумовно, є необхідним.

На жаль, дуже часто складаються ситуації, коли бос вирішує заощадити на і без того витратному заході й доручає складання й ведення святкової програми своїм же співробітникам, повністю відмовляючись від сторонньої допомоги. Якщо мова йде про маленьку фірму, то це, мабуть, виправдано. Але в іншому випадку велика ймовірність провалу заходу, причому винуваті в цьому будуть не доморощені "витівники" (яким було незручно відмовити керівництву), а жадібний шеф. До того ж, не варто чекати, що співробітники після важкого робочого дня будуть із захватом репетирувати "номера" і співати куплети на суспільних початках. Якщо люди відчують, що керівництво просто "скинуло" на них зайві проблеми, то із чистою совістю видадуть халтуру.

З видовищами, начебто, розібралися, тепер із приводу хліба. Шеф повинен пам'ятати, що, як би цинічно це не звучало, їжа і напої є головною запорукою успішного корпоративного свята. Не єдиним, але все-таки головним. Навіть потужна харизма керівника не в силах заглушити голодних "позивних" у шлунках співробітників. Адже всі пам'ятають, що лежить в основі ієрархії потреб по Маслоу...

Свято не для всіх

При плануванні вечірки в середніх і великих компаніях неминуче питання про виділення VIP-зони, що практикується в ряді організацій. Як правило, VIP-зона являє собою відокремлені столики з більш дорогими стравами й напоями - тут топ-менеджмент компанії й почесні гості почувають себе комфортніше, перебуваючи в колі рівних собі.

Більшість фахівців із внутрішнього PR негативно ставиться до такого поділу, що неминуче викликає появу подвійних стандартів. З одного боку, на святі підкреслюється неформальність спілкування, а з іншої, - присутнє відокремлення верхівки, що може просто дратувати співробітників ("Ага, дивіться, який у них там коньячок стоїть!"). Навіть якщо стіл для рядового персоналу буде на висоті, неминуче нездорове порівняння, що здатно неабияк отруїти атмосферу свята. Разом з тим, бажання керівництва відзначити подію "на рівні" можна зрозуміти. Існує досить витончене рішення цієї проблеми, але про це згодом.

Ще одна неприємність, з якої може зіштовхнутися шеф, бажаючи відокремити "VIPів", - конфлікти в топ-менеджменті компанії. Розподіл на привілейовані й не дуже - справа воістину невдячна. Найчастіше ця границя досить умовна, тому образи неминучі. Так, в одній великій петербурзькій компанії влаштували пафосний фуршет. Сидячі місця були тільки за чотирма VIP-столами, де розмістилися президент, генеральний, комерційний директор та інші поважні особи (рішення про те, хто саме буде сидіти за столиками, приймалося шефом і його наближеними кулуарно). Усе було б не так погано, але за цими столами не найшлося місця для фінансового директора й деяких інших керівників. З тих, хто виявився "за бортом", не всі поставилися до такого положення речей філософськи. У результаті протягом двох тижнів після заходу в компанії відбувались склоки. Шеф і його наближені приклали чималі зусилля, щоб хоч якось зупинити конфлікт. У результаті вони не знайшли нічого кращого, чим виставити "крайнім" піарщика, який, ніби-то, не розрахував місця. Коментарі, думаю, зайві.

Репутація у форматі декольте

Керівництво вищезазначеної компанії зробило ще одну помилку: за VIP -столами перебували не тільки представники вищого ешелону й гості, але і їхні чоловіки та жінки. Звичайно, приємно посидіти на святі зі своєю половинкою, але визначення заходу як "внутрікорпоративного" говорить саме за себе. Тим більше, що рядовим співробітникам компанії не дозволили приводити кого-небудь із собою (впускали тільки по запрошеннях).

Не менш важливий момент - форма одягу. Тут багато чого залежить від формату заходу, що проводиться. Якщо мова йде про тематичну вечірку або маскарад, то буде краще, якщо шеф, як і всі інші, буде одягнений у незвичний костюм, що відповідає тематиці свята. У випадку святкування, наприклад, на гірськолижному курорті, доречною може бути й спортивна форма одягу.

Недобре, якщо бос з'являється на святі в підкреслено шикарних речах. Можливо, це зробить враження на когось із топ-менеджерів, але в рядових співробітників це нічого, крім відторгнення, не викличе. Відомі випадки, коли дами з'являлися на святах у надто відвертих вбраннях, шокуючи своїх підлеглих. Бажання показати себе у новому амплуа цілком природно, але погодьтеся, що обговорення глибини декольте й розрізу вечірньої сукні начальниці не повинне бути головною темою розмов в офісі після свята. Внутрікорпоративний захід покликаний скоротити дистанцію між співробітниками, і тут припустимі певні вільності в спілкуванні, але сексуальному підтексту тут точно не місце. З'являтися на святі у звичайному "робочому" костюмі - теж не варіант. Колектив повинен почувати, що захід є не продовженням робочого дня, а святом.
Штовхаємо гучну промову

Як правило, корпоративне свято починається з виступу першої особи компанії. Це може бути тост або просто вітальна промова - залежно від плану заходу. Так чи інакше, необхідність подібного виступу часом стає для шефів дійсним каменем спотикання: на жаль, не всі природжені оратори. Відомий випадок, коли генеральний директор однієї компанії виголошував вітальну промову перед своїми співробітницями 8 Березня, але перехвилювався й поздоровив їх з Новим роком. Від цього керівник ще більше зніяковів, і в кінці-кінців зовсім втратив дар слова.

Заставами ефектного вітального спічу є оригінальний зміст, вдалий гумор, впевнений тон, гарна дикція й стислість. Із приводу останньої добре відзначив один мудрий француз: "Чим більше ви скажете, тим менше люди запам'ятають". Що ж стосується змісту, то прості слова "від душі", безумовно, будуть сприйматися краще визубрених фраз. Але отут теж не варто впадати в крайнощі й влаштовувати повний експромт, щоб не виникло неприємностей. А "вляпатися" тут простіше, ніж здається на перший погляд. Так, наприклад, в Інтернеті великою популярністю користується анекдот про те, що тост начальника на новорічній корпоративній вечірці: "Нехай у наступному році збудуться всі ваші мрії!" - дуже часто є глибоко суїцидальним.

Так що, свої сердечні побажання краще проаналізувати заздалегідь. У свій час Петро I видав наказ сенаторам "мову тримати не по-писаному, а своїми словами, щоб дурість кожного була видна ". Напрошується висновок: без підготовки можна показати себе далеко не в кращому світлі.

Разом з тим, тост є важливим інструментом зміцнення колективу навколо свого керівника. І ставитися до нього як до простої формальності - це, щонайменше, дивовижна необачність. За допомогою виразного виступу на корпоративному святі можна максимально ефективно передати співробітникам важливі ідеї й підвищити свій авторитет.

Удалим рішенням першого тосту на заході можна вважати спіч, що складається із трьох частин. Це оголошення приводу (наприклад, "Сьогодні ми зібралися у зв'язку з тим-то"), розміщення позитивних акцентів ("Я щасливий, що працюю з такими людьми, як ви!") і поздоровлення ("За успіхи, яких ми домоглися спільно!").

Радощі за правилами й без

Ну що, добродії, перший тост сказаний, тепер і розслабитися можна. Як би не так! Протягом всієї вечірки керівник повинен тримати себе в досить твердих рамках: якщо неадекватне поводження підлеглого продавця може залишити в колег просто неприємний осад, то аналогічні дії топ-менеджера негативно позначаться на наступній роботі всього колективу.

Отже, як повинен поводитися керівник? Брати безпосередню участь у заході: брати участь у конкурсах, співати під караоке й танцювати. Не обов'язково у всіх і відразу, але співробітники не повинні стати свідками того, як їхній дорогий шеф весь вечір не вилазив з-за свого столика. У свято не гріх і подуріти. Головне, в міру і з почуттям власного достоїнства. Неправі ті, хто переконаний, що начальник у костюмі Діда Мороза виглядає винятково як бородатий ідіот. Якщо підійти до питання творчо, то таке перевтілення може тільки поліпшити реноме боса.

Начальник не повинен відмовляти при запрошенні на танець. Як виразився один з організаторів корпоративних вечірок, "не хочеш танцювати зі співробітниками - вони захочуть станцювати на твоїй могилі". І в цих словах правди більше, ніж жарту. Так що танцювати потрібно, причому з ентузіазмом.

Протягом вечора керівникові варто, не залучаючи до себе уваги, підійти з келихом до кожного із ключових співробітників і випити за нього. Зрозуміло, це повинно виглядати невимушено.

Якщо в програмі свята значиться роздача подарунків, то перша особа компанії повинна особисто вручити їх всім співробітникам. І це незалежно від того, є подарунки коштовними або всього лише милими дрібничками. Брелок, отриманий з рук шефа, - це набагато більше, ніж просто брелок.

Про вживання міцних напоїв варто сказати особливо. Демонстративно не пити - дурний тон, але ще гірше, якщо керівник п'є за себе й "за того хлопця". В 20-х числах грудня минулого року на одній з вечірок начальник дуже розчулився, і під час тосту сказав, що для всіх присутніх Новий рік уже почався й на роботу можна більше не ходити. Правда, на наступний ранок він про це забув.

Один російський поет сказав, що "після трьох чарок коньяку француз переходить на мінеральну воду, а росіянин - на "ти". Напевно, не має змісту пояснювати, що для ділового іміджу значно корисніше пити мінеральну воду, чим міцні спиртні напої.

Піти по-англійськи

Керівник повинен не тільки добре відкрити вечір, але й вчасно піти з нього, щоб не тримати присутніх в постійній напрузі. За правилами ділового етикету, з неформальних заходів ніхто не може піти, поки там є присутнім шеф. Коли йти - питання риторичне, і, по великому рахунку, цей момент повинен відчути сам керівник. Після нього зі свята прийнято йти й іншим топ-менеджерам - у порядку субординації. Рядові з можуть залишатися до кінця.

Начальство виїхало, але це зовсім не означає, що свято для нього закінчилося. Надавши підлеглим можливість повеселитися "на всю катушку", керівники можуть зустрітися, наприклад, у якому-небудь ресторані. Це задовольнить потребу у VIP -обслуговування й дозволить трохи розслабитися. До речі, при бажанні туди можна й чоловіка і жінку запросити.

Отже, для підсумку кілька важливих порад:

Перше: якщо ви вирішили звернутися до фірми, що займається проведенням різних заходів, постарайтеся довідатися, як довго й успішно вона цим займається. Іноді до фірм, що організовують корпоративні свята, звертаються посередники, головна мета яких - одержати якнайбільше ваших грошей. Вони вимагають комісійні за ваше замовлення у реальних організаторів (звичайно ця сума коливається в районі 10-15% від суми замовлення). Так само вони поводяться і при спілкуванні з музикантами, акторами, фірмами, що готують для ваших співробітників подарунки. У результаті ви оплачуєте їхню роботу двічі.

Друге. Меню для майбутнього свята краще затверджувати особисто, не покладаючись на смак конкретного виконавця. Адже в результаті на столі у вас може виявитися одна горілка, яку п'ють далеко не всі співробітники. Від горілки й інших міцних напоїв краще взагалі втриматися. Адже ціль будь-якого свята не в тому, щоб ваші співробітники гарненько випили після роботи. Вони зможуть зробити це після свята.

Третє: намагайтеся обмежувати час свята. Як правило, після закінчення заходу й відходу керівництва в ресторані залишається 20% самих стійких співробітників, які й доставляють організаторам і собі основні клопоти. Для великих компаній не рекомендується знімати заміські котеджі на цілу добу. Контролювати свято в цьому випадку важко, а пустити все на самоплив - небезпечно. Щоб організаторам не довелось після завершення свята збирати співробітників по всій окрузі.

Четверте: на святі повинна бути відповідальна людина, що має беззаперечний авторитет в інших співробітників. При цьому вона не повинен бути зі складу вищого керівництва. Це дозволяє звести до мінімуму можливі проблеми з деякими співробітниками, що гублять почуття міри при вживанні алкоголю.

І, нарешті, п'яте: під час свята керівництво компанії не повинне йти на поводу в найбільш активної частини колективу. Всі рішення про місце проведення свята, його тривалості й т.п. необхідно приймати самостійно. Однаково комусь щось не сподобається. Однак якщо свято пройде спокійно й організовано, враження про нього залишаться в колектива надовго.
www.advertology.ru

Переклад http://buket.ck.ua