Їде козак дорогою, дівку зустрічає, Витягнув папір з-за пазухи та їй читає: „Офіційно, так сказати, по цьому указу Кожна дівка козакові мусить дать по разу.
- Чуєш, дівко, що в указі?" "Та чую, козаче". А в душі така раденька, аж мало не скаче. Зліз козак з коня і взявся до роботи зразу, Все зробив, як полагалось по цьому указу.
Потім, підкрутивши вуса, на коня сідає, А дівчина підвелася і його прохає: "А вернися, козаченьку, знову до указу, Чи не сказано там часом, щоб іще по разу?"
Отож я хочу наповнити і підняти келихи за нас, чоловіків, щоб ми любили наших милих і чарівних жінок без будь-яких приписів та настанов, а тим більше указів.
Категорія: Застільний | Додав: sprite (06.01.2009)
| Автор: Мотельницький Петро
Переглядів: 2181
| Рейтинг: |
|
Всего комментариев: 0
Добавлять Коментарі могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
Форма входу
Інформація
Вітаю Вас Гість
Для більших можливостей просимо Зареєструватися
Додав: 
Автор: Мотельницький Петро 
Переглядів: 2181
| 
Рейтинг: 
|
|