Кум сльозиЗустрілися двоє кумів, випили добряче, Один кум тримає чарку і мало не плаче. — Давай, каже, любий куме вип'єм на прощання, Бо хто знає, може статись бачимось в останнє. Не плач куме, каже другий, я ж таки не плачу, Хоч, признатися по правді, вже тебе не бачу.