— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, — 
Що у Києві на стінах почепили дошки 

"В цім будинку жив художник", 
"В цьому жив письменник"? 

А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник...

Вернувся татко із Кавказу, 
Вхопив синка на руки зразу: 
— Чи був, синочку, хтось у нас, 
Коли я їздив на Кавказ? — 
А той говорить: — З яродрому 
Один ходив до нас додому. 
Все говорив, що він пілот....

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі. 
А бабуся пояснила в старовиннім дусі: 
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі. 
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі....

Часто чуємо у будні,
Ще частіш у свято:

- Україну поневолить,
Пограбує НАТО!
Та задумайся, будь ласка,
Мій земляче-брате:

Невже воно, оте НАТО,
Таке дурнувате?
Та невже ж... ото не знають
Їхні генерали,
Що давно уже до цурки
Всіх нас обідрали?
Уявіть, що Україну
НАТО завоює,
Як одягне голодранців?
Чим їх нагодує?
Скільки тут пенсіонерів,
Скільки інвалідів!
Скільки всяких чинодралів,
Скільки дармоїдів!

Зажурився український 
Письменник сучасний. 
Як же книжку видавати 
За рахунок власний? 
Щоб просунути до друку 
Хоч тонку книжчину, 
Треба мати грошей торбу 
Чи цiлу корзину... 
Не журися, побратиме, 
Кругом подивися. 
Кому вони, книжки твої, 
Сьогоднi здалися? 
Подивися на сучасну 
Панiвну культуру, 
То й побачиш не картину, 
А карикатуру. 
Живемо ми, пане-брате, 
В чудернацьку пору. 
Он на того полюбуйся, 
Хто пробрався вгору. 
Було воно Ванька-встанька, 
А сьогодні- цяця, 
А назавтра вийшла в нього 
Фiлософська праця. -