В санаторії зустрілись Сидір і Варвара. Покохались, полюбились, як голубів пара. Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка. В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка. Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду. До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. — А вона аж умлівала, дивлячись на нього. — До кінця любити будеш? Тобто до якого? — Він як голуб до голубки, припадав до дівки: — Ясно, серце, до якого. До кінця путівки.
Категорія: Різні | Додав: sprite (13.02.2009)
| Автор: Мотельницький Петро
Переглядів: 879
| Рейтинг: |
|
Всего комментариев: 0
Добавлять Коментарі могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
Форма входу
Інформація
Вітаю Вас Гість
Для більших можливостей просимо Зареєструватися
Додав: 
Автор: Мотельницький Петро 
Переглядів: 879
| 
Рейтинг: 
|
|