Я так тебе люблю, що вже й не розумію: Чи досі - я жила, чи сад - уперш заквіт? Я так тебе люблю, що й думати не смію, Й не думати - не вмію, вогнить то жар, то лід. Я так тебе люблю, що вже сама не знаю, Де подих твій, а де - душа моя? Й не сплю, а сню тобою. Засинаю, - І сон - не сон, а лиш твоє ім'я... Я так тебе люблю, що світ мені немилий, Що тільки й світу в світ, милий, - Ти! я так тебе люблю, що вже немає сили! І ні заплакати, ні провлясти...
Додав: 
Автор: Руслан 
Переглядів: 820
| 
Рейтинг: 
|
|