Стрів на вулиці Матвія Панько Сарана. — Здрастуй, — каже. — Познайомся: Це моя жона. — Дуже радий, дуже радий! — Вигукнув Матвій. Цмокнув жінку в праву ручку, Поклонився їй, А Панькові тихо мовив: — Я не доберу, Як ти міг узяти жінку Отаку стару? Видно, старша літ на двадцять? — Ні, на двадцять п'ять. Так зате грошви у неї Свині не їдять. — А Матвій ще тихше шепче: — К бісу та грошва, Як вона сліпа на око Та іще й крива. — Ай, — махнув Панько рукою, — Хто з нас без гріха? Не шепчи, балакай вільно, Бо вона й глуха.
Додав: 
Автор: Мотельницький Петро 
Переглядів: 1036
| 
Рейтинг: 
|
|