Увійшов поважний дядько до їдальні зранку. Пильним оком подивився на офіціантку. — Скиньте, — каже, — цей передник в білому крохмалі, А надіньте фартушину, всю в олії й салі. Розпустіть своє волосся, хай звиса до носа. Не дивіться так привітно, а спідлоба й скоса. Принесіть мені тарілку бовтаного супу, Перепалену котлету і картоплі купу. Молода офіціантка знизує плечима. — Ви хильнули чи, можливо, інша є причина? — О, причина, — мовив дядько, — багатьом відома. Почувати себе хочу в їдальні, як дома.
Додав: 
Автор: Мотельницький Петро 
Переглядів: 1114
| 
Рейтинг: 
|
|