До церкви причвалав старий козак. В поклоні ледь не до землі зігнувся: - Зроби, о Боже милосердний, так, Щоб я сьогодні ж в турка обернувся! Почув слова ці випадково піп, Що і походи знав в житті, і битви: - Ти, батьку, збожеволів? Чи осліп? Що за безглузді просьби і молитви? Хіба не турок напада на Січ? Хіба не він чига на нас край шляху? Козак зітхнув: - Не в тому, отче, річ! Я зроду не молився ще аллаху. Конини навіть в рот я не беру, А навпаки - люблю вминати сало. Я просто хочу, щоб, коли помру, Хоч на одного турка менше стало!
Додав: 
Переглядів: 2687
| 
Коментарі: 1
| 
Рейтинг: 
|
|
