Хлопчик (Х) років 18, в окулярах, такий весь із себе інтелігентний, гарненький, зі скрипочкою в руках, погляд піднесений і мрійливий, заходить в гуртожиток Інституту Мистецтв. На прохідній сидить така баба Муся (Б), дебела, з вусами, пітна, і жре якусь лабудєнь із банки, періодично почавкуючи. Х: Вибачте, Ви не можете покликати Свєту із 312 кімнати? Б: (чавкаючи) це хто така? Х: ну.. вона блондинка така, мініатюрна, гарна, з пуантами ходить, балерина вона. Б: немає її. Х: вибачте, а Галю із 216 кімнати можна покликати? Б: (між чавканнями) а це хто? Х: ммм… це така руденька, гарненька, мініатюрна, з пуантами ходить, балерина. Б: немає її. Х: Ну а Іру із 408 можна покликати? Б: а це хто? Х: а це така брюнеточка, з короткою стрижкою, мініатюрна, гарна, з пуантами ходит, балерина вона. Б: Немає її. Х: … (розчаровано - розгублено)… і… і що мені робити? Б: (облизуючи алюмінієву ложку, закінчуючи обід) не знаю. Балет поїхав на гастролі. Їбіть хор!