Увійшов поважний дядько до їдальні зранку. 
Пильним оком подивився на офіціантку. 
— Скиньте, — каже, — цей передник в білому крохмалі, 
А надіньте фартушину, всю в олії й салі. 
Розпустіть своє волосся, хай звиса до носа. ..

Стрів на вулиці Матвія 
Панько Сарана. 
— Здрастуй, — каже. — Познайомся: 
Це моя жона. 
— Дуже радий, дуже радий! — 
Вигукнув Матвій.... 

— Ти чого це, — каже Клим вусаню Єгору, — 
То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору? 
— Вуса в мене, друже мій, це немов сигнали: 
Хочу випить — вуса вниз, випив — дибом стали. 
— Так сьогодні ти, браток, щось недодивився: 
Лівий в тебе догори, правий — опустився. 
— Це у мене теж сигнал, тільки нехороший. 
Означа він: пив би ще, та немає грошей.

Прийшов хворий до лікаря. 
— Кепське, — каже, — діло. 
Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло. 
— Де працюєте, шановний? 
— Тут, у нашім місті. 
— А яка у вас зарплата? 
— Півтораста-двісті. ...

Мав сина гордий багатій. 
То був не син, а божа кара. — 
Картяр, гуляка, лиходій, 
Ледачий бовдур і нездара. 
Не шкодував грошви татусь, 
Не полишав синочка в скруті, 
А той, не дуючі і в ус, 
Сім літ учився в інституті. 
І ось одержувать диплом 
Він скаче в місто скакуном. 
Спинився кінь біля воріт, 
Студенти збіглися веселі...

Серед ночі по провулку шкандибав Пилип. 
Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип. 
Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти, 
Де міліція районна. Як туди пройти? — 
А Пилип знизав плечима: — Як тобі сказать? 
Звідсіля до неї буде кілометрів п'ять. ...

Цілий рік студент провчився майже без просвітку 
Та й приїхав відпочити до батьків улітку. 
Вклала мати сина спати з дальної дороги. 
— Що він тільки, — каже батько, — узува на ноги. 
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки. 
Колись отак узувались безпритульні вурки. ...

В драматичному театрі — блиск і красота. 
Кучерявого студента дівчина пита: 
— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки? 
Сидимо тут біля люстри, наче павуки. 
Звідсіля я бачу сцену, наче з літака…

— А ти знаєш, — Гнат питає в родича Тимошки, — 
Що у Києві на стінах почепили дошки 

"В цім будинку жив художник", 
"В цьому жив письменник"? 

А ось я живу на світі, скромний Гнат Вареник...

Вернувся татко із Кавказу, 
Вхопив синка на руки зразу: 
— Чи був, синочку, хтось у нас, 
Коли я їздив на Кавказ? — 
А той говорить: — З яродрому 
Один ходив до нас додому. 
Все говорив, що він пілот....