Маля, плачучи, забігає на кухню. Мати запитує його:
- Вовочка, чому ти плачеш?
- Тому що татко вдарив молотком по пальцях
- Ну і чи треба через це плакати? Навпаки, це ж навіть смішно.
Маля знову розревілося:
- От я і розсміявся.

Тато запитує Вовочку:
- Як це мама догадалася, що ти не вмивався?
- Я забув намочити мило.

Прибігає Вовочка до батька:
- Тату! Правда, ти не засмутишся?
- Дивлячись через що.
- Та я твою каву пролив
- Фігня!
- От і я про те ж! Але, схоже, твій комп’ютер так не думає: тобто він тепер узагалі не думає!!!

- Вовочка, який добрий вчинок ти зробив сьогодні?
- Я сьогодні проводжав татка у відрядження і на вокзалі побачив спізнілого пасажира, що гнався за потягом. Я нацькував на нього Рекса, і пасажир наздогнав потяг.

Приходить Вовочка додому і говорить:
- Тато я наступив тьоті на ногу в автобусі і вибачився, а вона за це дала мені цукерку
- А ти?
- Наступив ще раз.

У кімнату заходить вихователька і запитує Вовочку:
- А де Сергійко?
- Його немає. Ми грали, хто далі висунеться з вікна
- Ну???
- Так він виграв!

Вовочка вбігає в клас після дзвоника і, не здороваючись, сідає на своє місце. Учителька:
- Ану вийди і зайди заново.
Вовочка:
- Ну, ні чого собі. Прямо Wіndows якийсь!

Вовочка, побачивши біля школи недавно установлену вивіску: “ЗМЕНШ ШВИДКІСТЬ, ПОПЕРЕДУ ШКОЛА!” - говорить сам собі:
- Дурні, чи що? Можна подумати, туди хтось бігцем біжить!

Вчителька:
- Вовочка, назви яких-небудь два займенники.
- Хто, я?
- Молодець, Вовочка.

Вовочка прийшов у школу дуже блідий.
- Ти занедужав? - запитав учитель.
- Ні, сьогодні мене мама вимила.