Виходить студент з аудиторії. Товариші запитують:
- Ну що, здав?
- Так здається здав!
- А що запитував?
- А чорт його знає - він же запитував на англійському.

Іспит у вузі. Викладач запитує студентів:
- Питання на “п’ятірку”. Як мене кличуть?
Усі мовчать.
- Питання на “четвірку”. Що здаємо?
Усі мовчать.
- Питання на “трійку”. Якого кольору підручник?
З задніх рядів приглушений голос:
- О валить, гад!

Професор на лекції:
— Число нервових волокон, що йдуть від ока, помітно менше ніж число рецепторів. Що це означає?
Голос з авдиторії:
— Невже JPEG?

Якось на уроці англійської мови один учень запитав учителя-поліглота Олега Паламарчука:
- Чому в Америці була зроблений і перший автомобіль, і перший літак, і перший комп’ютер, а в нас, на Україні - нічого?
- Ну як тобі пояснити? - завагався вчитель-поліглот. - Американці - вони тупі. І тому там можна щось придумати. А спробуй щось придумати у нас, на Україні, коли всі довкола тебе мудрі!

Що нас чекає після дострокових виборів до Верховної Ради України?
- Наступні дострокові вибори.
- І все-таки чим це завершиться?
- Колись, в часи Радянською Союзу була така пісенька: «Есть у революии начало, нет у революции конца!» - відповів учитель-поліглот.

Вступний іспит з математики. Викладачі запрошують першого абірурієнта:
- Скільки буде два плюс два?
- Три!
- Ні!
- П`ять!
- Ні!
- Шість!
- Невірно!
Мда… дурень, але шукаючий… беремо!
Заходить другий абітурієнт:
- Скільки буде два плюс два?
- Три!
- Ні!
- Три!
- Ні!
- Три!
- Невірно!
Мда… дурень, але настирний… бреремо!
Заходить третій абітурієнт:
- Скільки буде два плюс два?
- Чотири, звичайно!
Мда… Розумний… Але місця вже немає!

Два студента у гуртожитку “політєха”.
- Дмитро, чуєш… Давай-но свиню заведемо?
- Та ти що здурів? Грязюка, сморід…
- Ну то й що? Вона ж звикне.

Хлопчик (Х) років 18, в окулярах, такий весь із себе інтелігентний, гарненький, зі скрипочкою в руках, погляд піднесений і мрійливий, заходить в гуртожиток Інституту Мистецтв. На прохідній сидить така баба Муся (Б), дебела, з вусами, пітна, і жре якусь лабудєнь із банки, періодично почавкуючи.
Х: Вибачте, Ви не можете покликати Свєту із 312 кімнати?
Б: (чавкаючи) це хто така?
Х: ну.. вона блондинка така, мініатюрна, гарна, з пуантами ходить, балерина вона.
Б: немає її.
Х: вибачте, а Галю із 216 кімнати можна покликати?
Б: (між чавканнями) а це хто?
Х: ммм… це така руденька, гарненька, мініатюрна, з пуантами ходить, балерина.
Б: немає її.
Х: Ну а Іру із 408 можна покликати?
Б: а це хто?
Х: а це така брюнеточка, з короткою стрижкою, мініатюрна, гарна, з пуантами ходит, балерина вона.
Б: Немає її.
Х: … (розчаровано - розгублено)… і… і що мені робити?
Б: (облизуючи алюмінієву ложку, закінчуючи обід) не знаю. Балет поїхав на гастролі. Їбіть хор!

Одружився літній викладач на молодій студентці. В першу шлюбну ніч:
- Кохана, у тебе хлопчики були?
- Ні.
- Кохана, а тобі мама нічого не розповідала?
- Ні.
- А подруги?
- Ні.
- А в книгах ти нічого не читала?
- Ні.
- От біда ж, і я все забув…

Студент Іванов - своєму товаришу:
- Пройдуть роки, і люди, подивившись на наш інститут, говоритимуть: “О! Тут вчився Іванов!”
Голос з учбової частини:
- А не перездаси “двійки” - так говоритимуть наступного тижня!